Національні новорічні традиції

Новорічний час – період, який з нетерпінням чекають і дорослі, і діти. Цю пору кожна сім’я святкує по-своєму, приправляючи святкове дійство низкою традиційних речей. З приходом кожного нового року хочеться вірити в казку, забути усе, що було не так у минулому році та готуватися до найсвітліших життєвих моментів. Та чи знаєте Ви які традиції панували в Україні раніше? Як і коли святкували наші пращури?


1. Давні українці не завжди прикрашали ялинку, а 1 січня не було початком нового року. Наприклад, традиція прикрашати деревце прийшла до нас з Німеччини. А якщо зазирнути в історію, то з'ясується, що ця традиція має ще глибше коріння - проводити ніч з 31 грудня на 1 січня по-особливому європейці навчились у древніх римлян. А предки українців святкували настання нового року 1 березня, з приходом весни. Чому саме весною? Вважалося, що Новий рік – це пробудження природи, зародження нового життя та початок землеробських робіт.


2. Вечір напередодні Нового року називали Щедрим через те, що він був надзвичайно багатим та різноманітним: м'ясне, кутя, ковбаси, холодець, смачні вареники та низка інших традиційних страв. Також існував звичай, коли господар мав заховатися за мискою з випічкою. Люди вважали, що завдяки цьому в новому році на столі буде така сама кількість запашної випічки, а можливо і ще більше.


3. У багатьох українських сім'ях на «старий Новий рік» вже традиційно заведено подавати до столу вареники. Однак, небагато знають, що у такий спосіб наші предки розважались, бо вареники завжди були приготовані з сюрпризом. Господиня могла покласти всередині різні начинки, зокрема і неїстівні – дрібні предмети, монети, ґудзики. Тому в такий день рекомендувалось споживати вареники доволі обережно. Різноманітні варіанти «начинки» мали певні ознаки та проливали світло на майбутній рік: яким він буде для того, хто їх скуштував. Наприклад, вишня – це на успіх, зерно чи монета – до достатку, надто солені – до сліз та горя.


4. Після настання нового року у давнину опівночі дівчатам та жінкам заборонялося ходити по домівках. Вважалося добрим знаком, якщо до хати першим заходив саме чоловік. Через це ходили від хати до хати так звані «показники» – вони посипали оселі та господарів зерном, бажали усіляких гараздів у Новому році..


5. Свято світлого народження Ісуса Христа зустрічали зі співами – колядками. Зазвичай колядники ходили по домівках із традиційною Вифлеємською зіркою та співали пісні прославлення. Серед колядників і дорослі, і підлітки, і діти. Переважно хлопці та дівчата ходили окремо.


Досі ми є свідками відродження та розвитку цих чудових українських традицій. Однак, найголовнішим залишається не дідух чи різдвяна зірка, а сам факт народження Ісуса, оскільки люди часом впадають в метушню, забуваючи про найголовніше. Пам’ятайте, де б та з ким Ви не були – найважливіше те, що у вашому серці!


1 перегляд

Останні пости

Дивитися всі